Щойно стало відомо. Cль0зи на очах. Це почули всі – “кричав від болю”

Про це він розповів в інтерв’ю засновнику видання “ГОРДОН” Дмитру Гордону.

Як сказав Комаровський, його батьки поїхали до Німеччини в 90-х роках, в тому числі через проблеми зі здоров’ям; прожили там більше 10 років і померли від онкологічних захворювань.

“Батько [пішов] швидко дуже. Я пам’ятаю це видовище. Вони приїхали сюди до мене 9 травня. Просто в гості вони раз у два роки приїжджали. Я дуже добре пам’ятаю, як вони вийшли з автобуса, я їх зустрічав. І коли я побачив тата … Ну, я ж все-таки лікар, я, слава богу, на онкохворих теж надивився. Я кажу матері: “А у вас все в порядку? Він коли у лікаря був?” – “Та ніби два місяці тому був – все нормально “. Ну, я тут же відвіз його до друзів, мій близький друг подивився його на УЗД, вийшов ось з такими очима і говорить: “Живого місця немає , одні метастази всюди”.

І рак легені абсолютно очевидний там був. І я ніколи цього не забуду, як я кажу мамі: “Мамочка, я розумію, що ви на місяць приїхали, але відвези його швидше, тому що, не дай бог, що трапиться – я тут буду ходити і принижуватися, випрошувати кожну ампулку морфію”. І вони поїхали в травні, і в кінці червня він помер “, – розповів лікар.

За словами Комаровського, його мати, захворівши на рак, тривалий час приймала знеболюючі препарати.

“Я пам’ятаю, як вона сюди приїхала, вже у неї була онкологія. У мене друг – хірург, і ми сиділи, він їй каже:” Софія Михайлівна, а що ви приймаєте? “А вона так лізе в сумочку і дістає з сумочки флакон 100 мілілітрів. “Ось, – каже, – п’ю ці крапельки”. І на цьому флаконі написано: “Морфій”. Тобто вона поперлася через кордон наш, блін, з цим флаконом. Їй в голову навіть не могло прийти, що, якщо б хтось цієї бабці заглянув в сумочку, її б там заарештували “, – розповів він.

Комаровський відзначив, що в родині цю тему не обговорюють.

“Я ось чесно тобі скажу: для мене це така болюча тема – я її ненавиджу. Я не зміг проводити власного батька. Розумієш? Я його відправив в чужу країну, тому що, якби він залишився тут, він би кричав від болю. Я його повинен був туди відправити. Я ледве-ледве встиг дістатися і попрощатися з мамою. У мене і думок не могло бути, що вона була б тут. Через які б муки вона пройшла ?! ” – додав медик.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *